На Донбасі, де зараз наш батальйон, йде люта рубка, яка не дає ні часу ні змоги хоч трохи відволіктися на детальний аналіз подій на Курщині. Але дещо лежить на поверхні, а саме:
1. Війна на території противника. Хай хавають. Що посієш, те й пожнеш. Хай звикають.
2. Грандіозне приниження всієї кремлівської кліки. Особисто путіна. Червоних ліній нема, іноземна армія на території рашки вперше з 1944 року, що робити не ясно, смішні наради, порожні заяви, розгубленість. Обісралися.
3. Великий підйом нашого бойового духу. Перш за все я про суспільство. Бо армія і так бʼється на межі і за межею людських можливостей весь час.
4. Світ побачив, що русскіх можна бити на їхній території. І все ок, нормально,нічого такого особливого. Небо на землю не впало. Нагадую, рік тому у деяких вестернів була істерика, що під час рейду РДК на Білгородщині на відео в одного з бійців був західний автомат. А зараз «німецькі танки ідуть на Курськ» — і все ок.
5. Русскіє звикають що українець — це сила. І що українець — це страшно. Навіть не дивіться у бік України криво. Це дуже небезпечно.
Можна ще багато чого написати, але поки достатньо і цього.
Козацтву, яке бʼє ворога на Курщині — вітання щире. Хай кулі минають і ворог гине.Джерело: Андрій Іллєнко || офіційний канал ✙ Відкрити
Пов'язані особистості: Андрій Іллєнко